І хлібом, і цвітом, і прадідом-дідом Пахне рідне село, моє рідне село... Село моє, маленька Батьківщина. Литвинець рідний, прадіди - ліси. Живе у ньому вся моя родина Серед цієї дивної краси. Люблю тебе у будні і у свята, Коли цвітуть сади чи в злоті ліс, Свої всі сили хочу я віддати Тобі, мого дитинства оберіг. Твої проблеми - то й мої турботи, Росте добробут твій - радію я. І щастя й горе ділимо з тобою, Литвинець рідний, моя батьківська земля. З історії села Перша документальна згадка про село Литвинець відноситься до 1622 року. В інвентарі Канівського староства (1622) Литвинець зазначене як село з одним посполитим і одним підсусідком. Литвинчани сплачували до казни 6 флоринів і 20 грошей. Згідно з "Ординацією Війська Запорозького" у 1638 році до керівного складу Канівського полку (одного із шести козацьких територіальних формувань, які виникли після 1625 року) входили отаман литвинецький Матвій Гуд та сотник литвинецький Яків Костенко. У середині ХVІІ століття село за генеологічними даними локалізувалося у сотні Стародуба. За реєстром 1649 року Литвинецька (Стародубова) сотня мала 333 козаки (сотник Іван Стародуб в 1653-1654, 1657-1658 р.р. - полковник Канівського полку) і була найбільшою сотнею Канівського полку. Сотня у складі полку брала участь у всіх головних походах та битвах Національно-визвольної війни 1648-1654 р.р. Литвинецькими жителями в середині ХVІІ століття були: Левко Григорович Думенко, Федір Кушнір, Іван Лавриненко, Сава та Яким Пилипенки, Михайло Сорока, Іван Супруненко, Каленик Тарасенко, Іван та Наталія Чаплі (Чапленки). 29 вересня 2018 року - святкування дня села. У садках вишневих заховався, Між ярів і пагорбів зелених, Мій Литвинець гордо розіслався У вінку акації та кленів. Село моє, для мене ти єдине, Криниця чиста з саду вигляда, Хатина біла, сонях біля тину - Така моя ти батьківська земля. 30 вересня 2017 року - святкування дня села. Рідне село... Столиця мого дитинства... Тут пахнуть росами світанки, тут мелодійно видзвонюють джерела, зустрічаючи день, тут надзвичайне повітря, якого більше немає ніде. Моє рідне село - щира батьківська хата, Де знайомий до болю кожен кущик в саду, Де зростають зі мною дерева крислаті... Я до них із поклоном щоранку іду. Почесними гостями свята були (зліва направо): Москалець Микола Васильович - консультант голови міста Канева, Шелест Дмитро Євгенійович - голова Канівської райдержадміністрації, Голуб Владислав - депутат Верховної Ради України, Тертичний Василь Іванович - депутат районної ради, приватний підприємець, Погрібна Ганна Миколаївна - голова села, Басиста Любов Олександрівна - директор школи. Хай пісня лунає від краю до краю, З Днем села всіх сердечно вітаєм. Живіть щасливо, живіть багато, Хай лихо минає всі ваші хати. 4 березня 2011 року з нагоди 88-річчя Канівського району був проведений літературний конкурс"Легенди мого села", у якому взяли участь учнів школи. Перемогу здобув учень 8 класу Литвиненко Євгеній (вчитель-наставник: Северин Тетяна Олексіївна), за що нагороджений почесною грамотою Канівської РДА. |