Вічний біль - Афганістан

                                                                                                  І  пам'ять  ожива  вогнем  пекучих  ран.

Ніколи  не  забути  нам  тебе, Афганістан...

17 лютого 2020 року - лінійка "Будь-яка війна безглузда"

до Дня вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав 

та річниці виведення військ із Афганістану (вчитель історії: Петренко Л.Д.).

15 лютого вшановують військових, які брали участь у різних війнах в часи СРСР та незалежної України.

На даний час в Україні налічується 330 тисяч ветеранів радянських війн, включно з Афганістаном, 

37 тисяч військових, що виконували миротворчі місії після 1992 року.

Всього в цей скорботний день Україна вшановує своїх синів, що воювали в 16-ти країнах світу.

Була війна жорстока і кривава.

Горів вогонь і забирав життя.

Учасникам боїв довічна буде слава!

І вічна пам'ять тим, хто йшов без вороття!

      15 лютого 2019 року - урочистості з нагоди 30-річчя виведення військ з Афганістану (педагог-організатор: Петренко Л.Д.).

Минуло тридцять літ, як останній БТР пересік афгансько-узбецький кордон поблизу Термеза.

Майже 10-літня війна, яку відтоді так і називають - "афганською війною" - закінчилася.

           24 жовтня 2018 року - 30-річчя закладення Алеї Слави.

Афганська війна - не наша вина.

Ми молодість там залишили,

Щоб Ви пам'ятали й жили.

          24 жовтня 2017 року - урок Пам'яті "Час і дісі не загоїв ран - цей одвічний біль - Афганістан".

Минають дні, ідуть роки.

Життя листки перегортає.

А біль Афгану - навіки,

В душі чомусь не замовкає.

Події звискують, мов кулі.

У снах приходять, мов кіно.

Тривожні дні, давно минулі,

Я вас згадаю все одно!

Хай буде все, що має бути:

І тихі радощі життя,

Калини цвіт і вишень біле диво,

І мирних ранків сонячність щаслива,

І наша вдячність нескінченна,

І України бойові знамена.

7 квітня 2017 року - покладання квітів до пам'ятного знаку воїнам-інтернаціоналістам

в день 30-річчя Канівської спілки ветеранів Афганістану.

15 лютого 2017 року - лінійка Пам'яті "Серця пам'ятають" 

до Дня виведення військ з Афганістану.

Екскурсія по Залу Афганської Слави.

2013 рік - незабутня зустріч з головою спілки афганців України С.Червонопиським та головою Черкаської спілки афганців О.Рибченком.

8 травня 2012 року відбулося відкриття Залу Афганської Слави.

Учасниками Уроку Мужності стали:

Ветеран Великої Вітчизняної війни, кавалер бойових нагород, уродженець с.Литвинець, 

полковник Тертичний Іван Лаврентійович,

Учасник бойових дій, кавалер медалі "За бойові заслуги", уродженець с.Литвинець, 

полковник Тертичний Володимир Іванович,

Полковник Тертичний Микола Іванович.

Заступник голови Черкаської обласної Спілки воїнів-афганців Остапенко Олег Григорович, 

голова Канівської районної Спілки воїнів-афганців Сахно Анатолій Петрович та їхні бойові побратими.

 24 квітня 2012 року  - завершено збір матеріалів для оформлення стенду "У пам'яті вічні" Залу Афганської Слави.

За допомогу в зборі інформації висловлюємо щиру вдячність голові Канівської районної спілки воїнів-афганців Сахну Анатолію Петровичу

та головам районних спілок воїнів-афганців Черкащини, що відгукнулися на наше прохання. 

Щороку 15 лютого на подвір'ї школи збираються воїни-афганці, щоб вшанувати пам'ять 

своїх бойових побратимів,

тих, хто поліг в афганських ущелинах заради миру на землі.

І вклонитися тим, хто прийшов з війни живим, але скаліченим тілом та душею. 

        25 жовтня 2008 року - урок Пам'яті "Афганські троянди", 

присвячений 20-річчю закладення Алеї Слави.

26 жовтня 2007 року членами Канівської спілки ветеранів Афганістану встановлено пам'ятний знак воїнам-інтернаціоналістам Черкащини, 

що загинули на війні в Афганістані 1979 - 1989 р.р.

 12 квітня 2007 року в школі відбулася зустріч з активом Канівської спілки ветеранів Афганістану (голова спілки В.Балан).

 Учні мали змогу поспілкуватися

з людьми, котрі брали безпосередню участь у бойових діях 1979-1989 р.р. в Афганістані.

Члени спілки передали для школи стенд "Трагедія і доблесть Афгану".

В школі розпочата акція "Трагедія та доблесть Афгану",

 яка має на меті правдиво інформувати про афганську війну. Адже біль і пам'ять про неї живе

в душах багатьох наших співвітчизників.

Літературні твори, присвячені афганській війні

Мужність

Давно у світі мужність народилась,

Коли ще сила правила усюди.

Земля в той час лиш формувала схили.

Тоді ж на ній з'явились перші люди.

Вони іще не знали спілкування, 

Не знали гордості, любимці волі.

Свою сміливість виявляли в полюванні

І без вагань своїй корились долі.

Наш світ такий старий і неспокійний,

Без мужності у ньому не прожити.

Лиш допоможе друг в біді надійний,

Щоб чоловічу гідність не згвньбити.

Афган, Чечня... Які криваві рани.

Там мужність патріотів гартувалась.

Смертельні пастки ставили душмани,

На смерть стояли хлопці, не здавались!

Сьогодні юні розуміють силу,

Коли сильнішого у бійці визначають.

Принижуючи жінку чи дитину,

Свою безмірну дурість прославляють.

А справжня мужність бореться за правду

І не боїться, навіть, кров пролити.

Вона ніколи не прощає зраду,

Й не може мужність у безпеці жити!

                                                                                                                     В.Петренко, учень 11 класу Литвинецької ЗОШ І-ІІІ ступенів, 2010 рік

Афганські троянди

Спасибі, вам мамо і тату,

Як довго на вас я чекав.

Я пригадую дитинство і хату,

Дівчину, яку я кохав.

Я рано пішов у солдати,

Мені 18 лише було.

Не збирався, люди, вмирати,

Коли проводжали мене за село.

Мамо, тобі писав: "Не загину

В пустелі на чужині,

Я так люблю Вас і свою Україну",

Але доля не всміхнулася мені.

Я квіткою став, щоб жити,

Вона напилася з моєї криниці води.

Прошу частіше вас приїздити

У Литвинецьку школу, сюди!

І тут я буду розмовляти,

Ви розповісте мені про рідне село,

Я буду жити, любити, кохати,

Смертям всім назло!

Мамо, нахилися до квітки,

Це з тобою син розмовля.

Тут мій дім, мої дітки,

Поцілуй мене, як немовля.

Мамо, не плач наді мною,

Усміхнися до квітки мені.

Чуєш, я розмовляю з тобою,

Я знаю, що тяжко, ох як тяжко тобі!

Кожен ранок школярів зустрічаю.

Таким до школи бігав і я.

Щастя, добра їм бажаю,

Хай не спіткає їх доля моя...

                                                                                 В.Кабиш, вчитель ДПЮ Литвинецької середньої школи, 1988 рік

Закладення Алеї Слави

        Квітучі троянди і чорні таблички, життя і смерть, пам'ять і безсмертя, сльози печалі і зерна надії... 

Все це об'єдналось 28 жовтня 1988 року - коли на шкільному подвір'ї було закладено Алею Слави, 

як пам'ять про молодих юнаків Черкащини, що загинули на землі Афганістану. 

Тут було висаджено 86 кущів троянд - саме стільки молодих хлопців-афганців не повернулися на рідну землю. Батьки воїнів, чиї імена значаться на табличках Алеї Пам'яті, з різних куточків області привезли 

до місця закладення Алеї по грудочці землі з могил синів і воду з рідних криниць. 

Разом з учнями вони посадили троянди - живі обеліски,

котрі діти з любов'ю доглядають упродовж багатьох років.

        Алея Пам'яті Людської у селі Литвинець - єдина в області.

На афганській землі загинули і пропали безвісти 104 черкащанина, у тому числі: Павло Корчака з м.Канева,  Микола Тертичний з с.Мартинівки, Олексій Вовк із с.Степанці.

Саджаючи алею троянд, батьки і учні заклали Алею Пам'яті Людської, 

де проросли зерна батьківської надії на безсмертя їх дітей.

Росте трава і жито зеленіє, життя продовжується тим.

А кров юнача багряніє кущем троянди запашним.

                                                                                      Л.Петренко