Методичні об'єднання

Така  дісталась  вже  нам  робота.

Є  в  ній  і  радість,  та  є  й  турбота.

Є  вічний  пошук,  безсонні  ночі,

Та  гріють  душу дитячі  очі.

30.03.2023. Засідання спільноти вчителів суспільно-гуманітарного циклу 

"Від джерел до джерел".

Народний календар говорить, що 30 березня приходить справжнє тепло, 

і зима остаточно поступається місцем весні. 

Тож у народі День преподобного Олексія називають Теплим Олексою.

 Цього дня спільнота «Від джерел до джерел», до якої входять учителі суспільно-гуманітарного циклу Ліплявського, Келебердянського, Литвинецького, Бобрицького та Грищенецького ліцеїв Ліплявської та Бобрицької ОТГ, була гостинно прийнята працівниками Шевченківського національного заповідника.

    До чого ж тепло і сонячно було під час цієї зустрічі!  

Круглий стіл з елементами тренінгу «Роль музейної педагогіки у формуванні громадянської позиції школярів», 

виставкові експозиції, присвячені художникам Василю Кричевському, Івану Марчуку, Богдану Ткачику, 

квест-екскурсія музеєм Тараса Шевченка та екскурсія музеєм «Церква Покрови Пресвятої Богородиці» залишили незабутні враження в учасників зустрічі.

21.02.2020. МО вчителів початкових класів.

"Транспорт" із інтегрованого курсу "Я досліджую світ" (вчитель: Куценко Л.М.).

23.10.2018. РМО вчителів історії.

"Ніколи знову!" (вчитель: Петренко Л.Д).

Воїну-визволителю!

За хоробрість Вашу, за рани Ваші,

За терпіння Ваше, за віру Вашу:

всім, хто бився на фронтах Другої світової, переніс роки окупації та пекло концтаборів,

всім ветеранам афганської війни і воїнам-патріотам неоголошеної війни на Сході -

Наш Земний уклін!

Три сторінки усного журналу провели аналогію між трьома війнами, на яких загинули і гинуть наші українські солдати;

1. "Нехай ніколи пам'ять нам не зрадить в дорозі до священного вогню...", присвячена 74-ій річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників.

2. "Чом дев'ять літ там юність нищив для нас чужий Афганістан?", присвячена 30-ти річчю закладення 

Алеї Слави.

3. "Мине і те манкрутське божевілля і прийде мир, оновиться земля.

А Україна, що з прадавнього Трипілля, відродиться, як зоряна рілля.",

що розповідає про неоголошену війну на Донбасі.

                Гостями заходу стали: Сасько Марія Іванівна - жителька села Литвинця,

Носенко Віра Володимирівна - каніівська поетеса, громадський діяч,

Балан Володимир Олексійович - директор будинку ветеранів війни та праці міста Канева,

Сахно Анатолій Петрович - голова Канівської спілки ветеранів Афганістану.

Поглянь-но, друже, в весняну блакить на всю красу моєї України.

О, як не хочу я, щоби в єдину мить від цього залишилися руїни.

Смотри, мой друг, весна уже пришла, какая красота на Украине!

О, как я не хочу, чтобы война затмила солнце в мирном небе синем.

Летять лелеки з далечі доріг до рідних гнізд своєї Батьківщини.

Їм лиш потрібно, щоб Господь вберіг від куль і крові, від страждань невинних.

Т не стреляй, солдат, ведь должен же понять, что жизнь дана нам всем от Бога.

За всё мы вместе будем отвечать, когда в последнюю пойдём дорогу.

Погляньте, люди, на красу життя,

Образи давні всім пора забути.

Щоб не було запізним каяття,

Бо втрачене не можна повернути!

      "Патріорична робота як засіб патріотичного виховання в світлі ідей О.А.Захаренка" 

(вчитель: Баранник В.В.).

Кредом всього життя великого педагога-мислителя О.А.Захаренка була теза "Люби і знай свій рід і край".

Олександр Антонович наголошував, що "любов до Батьківщини починається з любові до своєї родини, до землі, до батьківського дому, до своїх предків".

І закликав: "Пишіть історію, діти! Правдиву, єдину, неповторну! 

...Щоб знали якого ви роду, якого племені, щоб пишалися своїм минулим, вірили в майбутнє. 

Це витоки патріотичних почуттів, яким слугує історична пам'ять".

      А найдієвішим шляхом до вивчення свого минулого, до збереження історичної пам'яті є активна пошуково-дослідницька робота, 

яка стала першим етапом створення незвичайного музею - шкільної історико-краєзнавчої кімнати.

...Там зберігається найдорожче: пам'ять про рід. 

"Експонати музею - це людське життя, це життя односельчан у минулому, моніторинг життя села від його започаткування до сьогодення".

24.04.2018. РМО вчителів української мови та літератури 

"Мово, слово, пісне рідна - ви окраса й суть мого життя" (вчителі: Глушко С.А. та Супрун Л.В.).

Саме любов до своєї землі не можлива без любові до  рідного слова. 

Учителі української мови та літератури обрали в своєму житті шлях навчання дітей любові та 

поваги до рідного слова, до пісні, 

виховання патріотизму, національної гідності та гордості. 

Різними шляхами потрібно пройти вчителю, щоб досягти бажаної мети. 

Він має бути  вчителем, щоб навчити, вихователем, письменником, дослідником і артистом.

Скільки років ви працюєте у школі, як житніх колосків у полі.

Скільки дітей пройшло крізь ваші руки, які не знають в праці скуки.

Українську ви викладаєте, зусиль багато прикладаєте,

щоб мовою ми гарно володіли, за наші успіхи раділи.

Щоб вчили мову, не цурались, а, навпаки, нею пишались.

Вона в нас найкраща і рідна, поваги та любові гідна.